Видавництво Varvar розпочало передзамовлення на бандесіне «Жива смерть» за сценарієм Олів’є Ватіна з малюнком Альберто Варанда на основі однойменного роману Стефана Вуля 1958 року.
Молодого вченого, який проводить заборонені дослідження на Марсі, викрадає могутня й загадкова жінка. Вона живе відлюдницею на старій Землі й дає йому нездійсненний наказ — воскресити її дочку.
Очікується в грудні 2025 року.
Передзамовлення можна оформити на сайті Varvar Publishing.
Цікавий факт: Альберто Варанда працював п’ять років над «Жива смерть». Якщо зазвичай сторінка мальопису це 3-4 години роботи, то Альберто витрачав по 50-100 годин на одну сторінку, а на деяких найскладніших — аж до 200 годин.
Математика наступна:
- 72 сторінки × 60 годин (середня) = 4,320 годин;
- Якщо працювати 8 годин на день, без вихідних = 540 днів суто малювання.
Цей час розтягнувся на 5 років, оскільки між малюванням були:
- Дизайн персонажів (хто вони, як виглядають?);
- Планування архітектури замку (кожна кімната, кожна стіна);
- 3D моделювання з глини (так, художник робив глинові скульптури, щоб зрозуміти освітлення);
- Переговори з авторами сценарію про композицію;
- Перерви та переробки;
- Психологічні паузи (людина ж не машина, вихідні все ж таки потрібні);
Найважливіше: Альберто Варанда обрав для роботи два надзвичайно тонких пера. Без можливості виправлення. Кожен мазок — остаточний. Помилка? Переробляй всю сторінку. Кожен мазок важить. Кожен штрих рахується. Це як різниця між писанням на папері ручкою та друком на комп’ютері. На папері ви думаєте перед тим, як написати. На комп’ютері — просто опрацьовуєте помилку пізніше. Альберто вибрав шлях без можливості виправлення. Це зробило його роботу довшою, але й глибшою.
Як результат — премія за найкращу графіку на фестивалі Солієс у 2018 році.
Художник Річард Френд так прокоментував роботу Альберто: «Це не дивує мене, що це зайняло 5 років. Це дійсно дуже детально».
